замкнутий

1. Такий, що має закритий, ізольований характер; відокремлений від зовнішнього світу, інших людей або впливів.

2. Про людину: неспілкувальний, некомунікабельний, схильний до самотності; що не виявляє своїх думок і почуттів.

3. У фізиці, техніці, математиці: такий, що утворює цілісну, ізольовану систему або контур без розривів (наприклад, про електричне коло, простір, фігуру).

4. У лінгвістиці (про склад): що закінчується приголосним звуком.

Приклади вживання

Приклад 1:
Τί ς уά·ρ εγνω νοΰν του κυρίου?56 Це дійсно говорить Павло про святе письмо, в якому розум божий ховається, замкнутий, недоступний і запечатаний. І хто ж зірве печатку?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: прикметник () |