Словник Української Мови
Буква
Замисленість — стан психічної концентрації, коли увага людини повністю спрямована на внутрішні роздуми, образи або спогади, що супроводжується відволіканням від зовнішніх подразників і характерним виразом обличчя.
Замисленість — властивість характеру, схильність до глибоких роздумів, рефлексії; задумливість.
Приклад 1:
Дивлюся, гуляє студент, садком походжає… Волосся йому на лоба звисає, і в обличчі замисленість… Підступив я тихенько та — кхм… кхм… А він: — Чого тобі, хлопче? — Я, — кажу, — про географію… Подивився він на мене — і вірте чи ні — огонь з очей.
— Тютюнник Григорій, “Вир”