Словник Української Мови
1. Прислівник до слова “заможненький”, що означає: маючи достаток, певний достаток, не будучи бідним, але й не сягаючи рівня багатства; скромно забезпечено, у достатку.
2. У значенні прислівникового визначення: так, що свідчить про наявність достатку, певного добробуту (про спосіб життя, стан тощо).
1. Зменшувально-пестливий варіант до слова “заможний”: що має певний достаток, невеликі матеріальні статки, але не багатий.
2. (У значенні прислівника “заможненько”) Про становище, спосіб життя: із задовільним, скромним достатком, без особливих матеріальних труднощів.
1. Який стосується життя після смерті, потойбічного світу; той, що відбувається або існує за межами земного життя.
2. Який настає після смерті, стосується часу після смерті людини (про події, явища, пам’ять тощо).
1. Ставати мовчазним, припиняти говорити; переставати висловлюватися на якусь тему.
2. Поступово припиняти бути предметом обговорення, втрачати актуальність у розмовах; відходити на задній план у суспільній свідомості.
3. Бути навмисно незгаданим, уникатися в розмові або публічному обговоренні; залишатися в тіні, не отримуючи належної уваги.
1. Навмисно не згадувати про щось, уникати розмов на певну тему, приховувати інформацію.
2. Не говорити про щось, уникати обговорення чогось, часто з поганих мотивів або з метою введення в оману.
3. Утримуватися від висловлювань, залишати щось нерозголошеним, не повідомляти.
1. Дія за значенням дієслова “замовчувати”; умисне невимовлення, приховування або незгадування певної інформації, фактів, подій з різних причин (наприклад, щоб уникнути проблем, зберегти таємницю, спотворити справжній стан речей).
2. Результат такої дії; факт, який приховується, або період часу, коли щось залишалося нерозголошеним, не обговорювалося.
1. Такий, що його можна або потрібно замовчувати; призначений для умисного незгадування, приховування від широкого обізнання.
2. (У лінгвістиці, соціології) Такий, що стосується явищ, тем або груп, які систематично виключаються з публічного дискурсу, ігноруються або представлені недостатньо.
1. Перестати говорити, замовкнути, припинити розмову або спілкування, часто раптово або після тривалого мовчання.
2. Стати тихим, затихнути (про звуки, шум, галас тощо).
3. Утриматися від висловлювань, обговорення чогось, навмисне не згадувати про щось; затаїти думки чи почуття.
Перестати говорити, припинити мовлення на якийсь час або взагалі.
Утриматися від висловлювань, не сказати чогось, що можна було б або слід було б сказати.
Не згадувати, не говорити про щось, уникати певної теми в розмові.
Припинити звучати (про джерела звуку, інструменти тощо).
1. Дія за значенням дієслова “замовчати”; припинення розмови, мовчання після попереднього говоріння.
2. Навмисне утримання від висловлювань, розголошення інформації; обхід мовчанням певної теми, факту або події.
3. Стан, коли щось не обговорюється, не згадується; факт ігнорування або відсутності обговорення чогось у публічному просторі, науці, мистецтві тощо.