Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “замовчувати”; умисне невимовлення, приховування або незгадування певної інформації, фактів, подій з різних причин (наприклад, щоб уникнути проблем, зберегти таємницю, спотворити справжній стан речей).
2. Результат такої дії; факт, який приховується, або період часу, коли щось залишалося нерозголошеним, не обговорювалося.
Приклад 1:
Замовчування і фальсифікація фактів, приблизність і неприкрита тенденційність оцінок, невисокий загальнокультурний рівень. Доводилося згодом не так поглиблювати знання, як звільнятися від баласту, скидати з себе пута, відкривати для себе давно відкриті америки (процес цей триває в мене досьогодні).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”