Словник Української Мови
1. Такий, про який навмисно не говорять, уникають згадувати; той, що залишений без обговорення чи уваги.
2. (У лінгвістиці, про слово, факт, подію) Такий, що був виключений з активного вжитку, вилучений з публічного дискурсу, часто з ідеологічних чи політичних причин; заборонений, неофіційний.
1. Жінка, яка робить замовлення на виготовлення, постачання чи виконання чого-небудь; жіночий відповідник до слова “замовник”.
2. Жінка, яка наймає когось для виконання певної роботи чи послуги, наймачка.
3. У кримінальному праві: жінка, яка організувала або оплатила вчинення злочину.
Особа або організація, яка доручає виконання певної роботи, надання послуги або виготовлення товару іншій особі чи організації (підряднику, виконавцю), часто на основі укладеної угоди (договору).
У сфері будівництва та архітектури — юридична чи фізична особа, яка ініціює, фінансує та організовує будівництво об’єкта.
У творчих професіях (література, мистецтво, дизайн) — особа або установа, що доручає автору створення конкретного твору (картини, скульптури, проекту тощо).
1. Який виготовляється, створюється або надається за індивідуальним замовленням, а не є стандартним або серійним продуктом.
2. Який можна замовити, призначений для замовлення (наприклад, про виріб або послугу).
1. (про предмети, явища) Ставати менш видимим, чіткими, втрачати яскравість, контрастність через віддалення, погану видимість або втому очей; зливатися з фоном, робитися невиразним.
2. (перен., розм. про людину) Ставати мовчазним, припиняти розмову, втрачати бажання чи здатність спілкуватися; замовкати.
3. (діал.) Домовлятися, умовлятися про щось із кимось; сговариватися.
1. Просити або наказувати виготовити, поставити, доставити щось, заздалегідь домовившись про умови.
2. Попередньо просити зарезервувати для себе місце, номер, квиток тощо.
3. Доручати виконання якоїсь роботи, послуги фахівцю чи організації.
4. У містичному, забобонному сенсі: чинити замовляння, накладати закляття, говорити магічні слова з метою вплинути на когось або щось.
1. Дія за значенням дієслова “замовляти” — процес оформлення чи подачі запиту на виготовлення, постачання чи надання чогось.
2. Результат такої дії — конкретний замовлений предмет, партія товару, виконана робота чи послуга, що були об’єктом угоди.
3. (у спеціальному вживанні) Офіційний документ (бланк, лист, форма), що підтверджує намір придбати щось і містить деталі угоди.
Документ, що оформляється замовником та виконувачем робіт (послуг) і містить відомості про обсяг, вартість, строки виконання та інші умови договірних зобов’язань.
Внутрішній розпорядчий документ підприємства або організації, що надає службові доручення працівникам (наприклад, водіям, кур’єрам, майстрам) та є підставою для їх виконання, обліку робочого часу та нарахування заробітної плати.
1. Дія за значенням дієслова “замовити”; прохання, розпорядження виготовити, надати або доставити щось, а також документ, що його оформляє.
2. Те, що замовлено; продукція, робота або послуга, що виконуються за попереднім дорученням.
3. У торгівлі та сфері послуг: офіційне доручення покупця продавцю на поставку товару або виконання роботи, що оформляється відповідним документом.
4. У видавничій справі: передплата на певне видання, що надійде у майбутньому.
1. Такий, що був замовлений, отриманий або виготовлений за попереднім замовленням.
2. (У словосполученнях) Призначений, призначений для певної мети або особи (наприклад, замовлений вбивця).
3. (У комп’ютерній термінології) Налаштований, сконфігурований за індивідуальними вимогами користувача.