Словник Української Мови
1. (про людину) Такий, що замок, застиг у певному стані, занурився в якісь думки чи переживання; задумливий, замислений.
2. (перен., про погляд, вираз обличчя тощо) Нерухомий, фіксований, що виражає глибоке занурення в себе або сильне емоційне переживання.
1. (розм.) Ставати мокрим, промокати наскрізь, зволожуватися від води або іншої рідини.
2. (перен., розм.) Довго та з насолодю занурюватися у воду під час купання, ванни тощо; мокнути.
1. Ставати мокрим, промокати, просочуватися вологою (про предмети, матеріали тощо).
2. Розмокати, розбухати від вологи, втрачати форму або міцність (наприклад, про папір, дерево, їжу).
3. Розм. Довго перебувати у воді, багато плавати або купатися.
1. Дія за значенням дієслова “замокати” — процес набухання, розм’якшення або просочування вологою (про матеріали, продукти тощо).
2. (у техніці, будівництві) Процес руйнування або пошкодження будівельних матеріалів, конструкцій внаслідок тривалого впливу вологи.
3. (у медицині, догляді) Небажане перезволоження шкіри, що призводить до мацерації (розм’якшення та набрякання верхнього шару), часто через тривалий контакт з рідиною або при недостатній гігієні.
1. Фортифікаційна споруда, укріплена резиденція феодала, що зазвичай складається з веж, мурів, ровів та інших оборонних елементів.
2. Палац, розкішна велика будівля або комплекс будівель, часто історичної цінності, що може мати оборонні риси.
3. Пристрій для запирання дверей, скринь, воріт тощо, що діє за допомогою спеціального ключа, коду чи механізму.
4. У зброярстві — частина вогнепальної зброї, механізм для здійснення пострілу.
5. У техніці — пристрій для з’єднання або фіксації рухомих частин механізму.
6. У анатомії — кісткове зчленування нижньої щелепи з основою черепа (скронево-нижньощелепний суглоб).
7. У географії — назва деяких скелястих утворень, гір або урочищ, що своєю формою нагадують замок (наприклад, “Тустань” — давньоруський наскальний замок-фортеця).
1. Ставати заможним, багатіти, набувати матеріального добробуту.
2. (У розширеному значенні) Набувати сили, могутності, ставати могутнішим.
Ставати заможним, багатіти, набувати матеріального добробуту.
1. Стан, коли людина, сім’я або група людей мають достатньо матеріальних коштів, майна для безбідного, достатнього життя; добробут, матеріальне благополуччя.
2. Сукупність матеріальних благ, статків, якими володіє людина чи група; багатство.
1. У достатку, багато, маючи високий матеріальний достаток; багато.
2. Розкішно, пишно, із великою кількістю чогось цінного або вишуканого.
1. Який має достаток, грошові засоби, матеріальні блага; забезпечений, багатий.
2. Який свідчить про достаток, матеріальний добробут; достатній, рясний.