Словник Української Мови
Прислівник, що означає перевищення міри, надмірність, надто велику кількість або інтенсивність чогось; вживається для вираження надлишку в порівнянні з потрібним, бажаним або нормальним.
Слугує для утворення складної форми вищого ступеня прислівників та прикметників, вказуючи на надмірний ступінь ознаки (наприклад, занадто швидко, занадто дорогий).
Занадитися — захопитися кимось або чимось, відчути сильну прихильність, закохатися, часто з відтінком захопленого, навіть некритичного ставлення.
Занадитися — почати надмірно часто або інтенсивно вживати алкоголь, захворіти на алкоголізм (заст., розм.).
1. Запрягти, впрягти (коня, волів тощо) у нади.
2. Перен., розм. Примусити когось до напруженої, інтенсивної роботи; навантажити роботою.
1. (У фонетиці) Такий, що розташований після наголошуваного складу в слові.
2. (У поетиці) Такий, що стосується складів або звуків, розташованих після наголошуваного складу у віршованому рядку.
Занавісочка — зменшувально-пестлива форма від слова “занавіска”, що означає невелику, легку завісу або заслінку, часто декоративного призначення.
Занавісочка — у технічному контексті може означати захисну або декоративну деталь у вигляді невеликої шторки, клапана або щитка, що закриває певну частину механізму, приладу тощо.
Занавіска — театральна завіса, яка відокремлює сцену від глядацького залу.
Занавіска — у переносному значенні: те, що приховує, закриває від очей щось інше, створює видимість чогось.
1. Етнічна група, що проживає на північному заході Ірану (переважно в провінції Західний Азербайджан) та в Туреччині; народність, що розмовляє мовою зан (зазакі) і відноситься до курдської або спорідненої з нею групи населення.
2. Мова іранської групи індоєвропейської мовної родини, якою розмовляють зани (заза); зазакі.
1. (про посаду, місце) Ставати зайнятим кимось іншим; займатися новою особою після звільнення попереднього працівника.
2. (про явище, функцію) Заступатися чимось іншим, замінятися чимось новим, аналогічним.
3. (у хімії, техніці) Входити в хімічну взаємодію або технічну систему, займаючи місце іншого елемента чи компонента.
1. Займати чиєсь місце, виконувати чиїсь обов’язки або функції тимчасово або постійно.
2. У хімії, техніці: займати місце одного елемента, речовини або деталі іншим, витісняти його.
3. У лінгвістиці: заступати місце іншої мовної одиниці в тексті або структурі.
1. Дія за значенням дієслова “заміщувати”; призначення когось на посаду, введення в штат замість когось іншого.
2. Процес або результат заміни одного об’єкта, явища чи поняття іншим, що займає його місце або виконує аналогічну функцію.
3. У психології (психологічний захист) — несвідоме переспрямування емоцій, почуттів або дій з первинного об’єкта (неприйнятного або недоступного) на інший, більш безпечний або доступний.
4. У геології — процес заміщення (витіснення) одних мінералів іншими в гірській породі зі збереженням зовнішніх форм первинних мінералів або решток організмів.