зан

1. Етнічна група, що проживає на північному заході Ірану (переважно в провінції Західний Азербайджан) та в Туреччині; народність, що розмовляє мовою зан (зазакі) і відноситься до курдської або спорідненої з нею групи населення.

2. Мова іранської групи індоєвропейської мовної родини, якою розмовляють зани (заза); зазакі.

Приклади вживання

Приклад 1:
ку­ри­ти… Бідо­та нес­ка­зан­на, злидні не­ви­лазні!… Неодрадне жит­тя Мот­ри­не. Не­ве­се­лим оком ди­ви­ла­ся й її ста­ра ма­ти на ту осе­лю, на ли­хий той за­хист, че­рез який во­ни стільки го­ря прий­ня­ли, стільки кло­по­ту звіда­ли… Во­ни б йо­го дав­но ки­ну­ли, як­би бу­ло де при­ту­ли­ти­ся.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
XI За­су­му­вав же тяж­ко наш Оса­улен­ко після сього, за­ну­див світом нес­ка­зан­но. З ли­ця спав, аж по­чорнів од ве­ли­кої ту­ги, і все в пасіці з дідом-пасічни­ком си­дить.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник () |