1. Який має властивості, вигляд або консистенцію місива; перетворений на місиво, густу масу.
2. (переносно) Виснажений, знесилений, змучений до стану млявості або апатії.
-
замішатися
1. Втратити свободу рухів, опинитися в чомусь в’язкому, липкому або сипучому (про рідину, тісто, пісок тощо); загрузнути.
2. Потрапити в неприємну, складну або незручну ситуацію; вплутатися в щось.
3. Розм. Збентежитися, зніяковіти, почувати себе ніяково в певній ситуації.
-
замішати
1. Розмішуючи, додати якусь речовину до іншої, щоб утворити суміш.
2. Примусити когось взяти участь у чомусь, втягнути у якусь справу, часто негативного характеру.
3. У кулінарії: поєднати інгредієнти (борошно, яйця, рідину тощо) в єдину масу для тіста.
-
замішання
1. (у фразеологізмі) Стан збентеження, розгубленості, нерішучості; замішаність (найчастіше вживається у виразі “бути / опинитися у замішанні”).
2. (заст.) Участь у чомусь, причетність до чогось (наприклад, до злочину); замішаність.
-
замішанина
1. Кулінарний виріб з борошна, який готується шляхом замішування рідкого тіста (на відміну від густого, призначеного для ліпіння) і зазвичай випікається у формі; рідке тісто для такого виробу.
2. Рідка, неоднорідна суміш, мішанина різних речовин.
3. Перен. Безладдя, плутанина, хаотичне переплетіння подій, явищ або почуттів.
-
замішаний
1. Який має домішки, не є чистим, однорідним; з домішкою чогось іншого.
2. Який бере участь у чомусь, причетний до чогось (зазвичай негативного, небажаного).
3. Який перебуває в стані змішування, розмішування (про рідину, тісто тощо).
-
замічений
1. Такий, що був помічений, став об’єктом уваги; виявлений, відзначений.
2. (У пасивному значенні) Такий, на якого звернули увагу, який став відомим або привернув інтерес.
-
замічатися
1. Ставати помітним, привертати до себе увагу; виділятися серед іншого.
2. Бути спостереженим, виявленим; фіксуватися чиїмось поглядом або увагою.
3. (у пасивній конструкції “замічається”) Використовується для вказівки на те, що щось стає очевидним, помітним або констатується як факт.
-
замічати
1. Помічати, бачити, сприймати зором або увагою щось, що потрапляє в поле зору або усвідомлення.
2. Звертати увагу на когось або щось, відзначати для себе певний факт, явище або обставину.
3. Робити усне або письмове зауваження, вказувати на щось, звертаючи увагу інших; критикувати, докоряти.
4. (У пасивному стані) Бути поміченим, привертати до себе увагу, виділятися серед іншого.
-
заміть
1. (діал., рідк.) Помітити, звернути увагу, примітити щось.
2. (діал., рідк.) Згадати, згадувати когось або щось.