Словник Української Мови
1. Такий, що може бути замінений іншим об’єктом, особою або явищем без суттєвої втрати функціональності, цінності або сенсу; замінний.
2. У логіці та математиці: такий, що може бути підставлений у формулу або вираз замість іншого елемента зі збереженням істинності або валідності.
3. У програмуванні та інформатиці: об’єкт або компонент, що реалізує певний інтерфейс або контракт і може бути використаний замість іншого, сумісного з ним (наприклад, за принципом підстановки Лісков).
1. Дія за значенням дієслова “заміщати” — призначення когось на посаду або місце іншої особи, зайняття чистої вакансії; заміна когось, чогось іншим.
2. (у психології) Захисний механізм психіки, при якому неприйняття або недосяжність одних об’єктів, дій чи цілей компенсується зверненням до інших.
3. (у хімії) Реакція, в якій атом або група атомів у молекулі заміщується на інший атом або групу атомів.
4. (у геології) Процес руйнування мінералів або гірських порід з одночасним відкладенням на їхньому місці нових мінеральних речовин.
5. (у медицині) Лікувальна терапія, спрямована на відновлення дефіциту речовин (наприклад, гормонів), які організм не може виробляти в достатній кількості.
1. (про людину) Такий, що займає посаду, місце або виконує обов’язки іншої людини; призначений на заміну.
2. (про предмет, явище) Такий, що зайняв місце іншого; використаний як замінник, заступник чогось.
3. (у хімії, техніці) Такий, що містить у своїй структурі атом, іон або функціональну групу, які зайняли позицію інших; отриманий шляхом реакції заміщення.
1. (у спеціальному вживанні) Займати певну посаду, місце або становище, переважно тимчасово або виконуючи обов’язки за відсутності основного працівника; бути заступником.
2. (рідше) Перебувати в стані заміни, заступати собою когось або щось інше.
1. Займати чиєсь місце, виконувати чиїсь обов’язки або функції замість когось іншого; бути заміною.
2. У геології (термін): проникати в породу, розчиняючи її та відкладаючись у утвореному просторі, про мінеральні речовини.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст.) Процес дії за значенням дієслова “заміщати”; заміщення, заміна кого-, чогось іншим.
1. (про тісто, суміш) Ставати густим, в’язким або однорідним у процесі замішування; набувати потрібної консистенції внаслідок перемішування інгредієнтів.
2. (перен., розм.) Плутатися, втручатися у складну, неприємну чи ризиковану справу; вв’язуватися у щось сумнівне.
3. (перен., розм.) Ставати учасником бійки, сутички, конфлікту; вступати у протистояння.
1. Розмішувати, перемішувати рідину з чимось сипучим, сухим або густим, утворюючи масу певної консистенції.
2. Готувати тісто, з’єднуючи борошно з рідиною та іншими інгредієнтами і інтенсивно перемішуючи.
3. Перен., розм. Починати, організовувати або провокувати щось неприємне, складне або конфліктне (наприклад, сварку, справу, інтригу).
1. Дія за значенням дієслова “замішувати” — початок процесу мішання чогось, особливо тіста або будівельних сумішей.
2. (перен., розм.) Утруднення, заплутування якоїсь справи, ситуації; втручання, що призводить до негативних наслідків або хаосу.
3. (спец.) Технологічний процес у харчовій, хімічній або будівельній промисловості, що полягає в поєднанні різних компонентів у єдину масу.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Оратівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Монастирищенській міській громаді Уманського району Черкаської області.