замішання

1. (у фразеологізмі) Стан збентеження, розгубленості, нерішучості; замішаність (найчастіше вживається у виразі “бути / опинитися у замішанні”).

2. (заст.) Участь у чомусь, причетність до чогось (наприклад, до злочину); замішаність.

Приклади вживання

Приклад 1:
57 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Тут, не подавши й знаку на замішання, потиснув наш батярина Перфецький її велику аж мужеську долоню і з цілої сили ляснув її по плечі, від чого американці аж віддих забило, і джамейський чорнюх мусів скоренько робити їй самокруче- ного nanipoca, видобуваючи на алярм своє курецьке причан­ далля з пасястого черезраменника. — Стара курва, — мовила на те резолютна пані Ада, забираючи Перфецького попід лікоть і всміхаючись до всіх на прощання, особливо до пані Шалайзер.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Спершу політична фортуна була прихильна до Чу, володар якого викликав політичне замішання серед конкурентів тим, що, махнувши рукою на гасло «примусити всіх поважати чжоуського вана», яке всім набило оскомину, присвоїв собі титул вана, тобто проголосив себе незалежним володарем. Царство Цзінь домоглося політичного реваншу лише в 575 р. до н. е. Азарт боротьби за владу в Китаї дійшов до краю, навіть царства У та Юе, які раніше не втручалися у політичну гру, тепер зіткнулися в смертельному двобої.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |