1. Який перебуває у стані запущення, не отримує належної уваги, догляду чи використання; покинутий, знехтуваний.
2. Який не розвивається, не вдосконалюється або не використовується належним чином (про знання, навички, талант тощо).
-
занедбатися
1. Дієслово, що означає стан, коли щось або хтось залишається без належного догляду, уваги чи турботи, внаслідок чого приходить у запустіння, погіршується або руйнується.
2. Про людину: перестати дбати про себе, свою зовнішність, здоров’я або житло, впасти в апатію, втратити оправу.
3. (У пасивному стані) Бути покинутим, забутим, залишеним без уваги, втратити колишній стан або значення.
-
занедбати
1. Перестати дбати про когось або щось, припинити піклуватися, залишити без належної уваги, турботи чи догляду.
2. Знехтувати, не виконати через неуважність або байдужість; покинути, залишити без виконання (про обов’язки, справи тощо).
3. Допустити занепад, запустіння; призвести до погіршення стану чогось через відсутність догляду.
-
занедбаність
Стан, який виникає внаслідок недогляду, бездоглядності; запущеність, зневага.
Властивість або якість того, що занедбане; ознаки запустіння, недбалого стану.
-
занедбання
1. Стан, який виникає внаслідок недогляду, бездіяльності або байдужості; запустіння, занепад.
2. Процес дії за значенням дієслова “занедбати”; доведення чогось до стану запустіння або занепаду через відсутність догляду, уваги чи належного використання.
-
занедбаний
1. Який перебуває в запустінні, не дбається про нього, не використовується за призначенням; залишений без догляду, упадку.
2. Який не отримує належної уваги, піклування, опіки; покинутий, самітній.
3. Який не виконується, не здійснюється вчасно або належним чином; недоглянутий, знехтуваний.
-
занегодитися
1. (діал.) Потрапити в негоду, опинитися в скрутному становищі, зазнати нещастя.
2. (діал.) Занедужати, захворіти.
-
заневолюватися
1. Ставати невільним, потрапляти в рабство або під ярмо, втрачати свободу.
2. (переносно) Підкорятися чужій волі, потрапляти в повну залежність від когось або чогось, втрачати внутрішню свободу.
-
заневолювати
1. Підкорити собі, позбавити свободи, зробити невільником; поневолити.
2. Підпорядкувати чужу територію, державу своїй владі, окупувати.
3. (у переносному значенні) Підкорити чиюсь волю, змусити коритися, позбавити внутрішньої свободи; підпорядкувати впливові, владі когось або чогось.
-
заневолювання
1. Дія за значенням дієслова “заневолювати”; перетворення когось на невільника, позбавлення свободи, підпорядкування силою або примусом.
2. (Переносне значення) Підкорення, підпорядкування чієїсь волі, впливу або контролю; стан залежності, обмеження внутрішньої свободи.