Словник Української Мови
Буква
1. Стан, який виникає внаслідок недогляду, бездіяльності або байдужості; запустіння, занепад.
2. Процес дії за значенням дієслова “занедбати”; доведення чогось до стану запустіння або занепаду через відсутність догляду, уваги чи належного використання.
Приклад 1:
Отже, хоч небожата-жіноцтво вже і знали і корились своїй долі, да защеміло серденько в моєї Лесі од того занедбання; жаль їй було не помалу на свого ясного жениха, на Сомка Якима. Рицар над рицарством, вродливий над вродливими, да, видно, тілько в його і думки, що про гетьманські порядки.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”