Словник Української Мови
1. Стан різкого погіршення, втрати колишньої сили, могутності, розквіту; поступове руйнування, розпад.
2. Період такого стану в розвитку чогось (суспільства, культури, мистецтва тощо).
3. Фізичне або моральне виснаження, втрата життєвих сил; стан глибокої пригніченості, апатії.
1. (в історії) Пов’язаний із Занеманням — історичною областю на захід від річки Німан (Немана), яка входила до складу Великого князівства Литовського, а згодом — Російської імперії.
2. (у лінгвістиці) Стосовний до західнобалтійської підгрупи балтійських мов, до якої належать давньопруська, ятвязька, куршська, галиндська (голядська) та інші мови, що були поширені на території Занемання та прилеглих земель.
1. Почати хворіти, захворіти, відчути нездужання.
2. (переносно) Засмутитися, зажуритися, впасти в розпач.
1. Почати хворіти, захворіти, відчути нездужання.
2. (переносно) Зазнати морального чи психологічного занепаду, втратити душевні сили; засмутитися, зажуритися.
Занедужатися — захворіти, почати хворіти, відчути нездужання.
1. Раптово захворіти, почати хворіти; відчути нездужання, погіршення самопочуття.
2. (переносно) Зазнати морального чи духовного занепаду, втратити життєві сили або ентузіазм.
1. Який захворів, почуває себе погано, хворий.
2. Який викликає фізичний чи моральний неспокій, страждання; хворий, недужий (переносно).
1. Ставати занедбаним, запущеним; приходити в упадок, втрачати належний вигляд або стан через відсутність догляду, уваги чи використання.
2. (про людину) Переставати дбати про себе, про свій зовнішній вигляд, гігієну або внутрішній розвиток; опускатися.
3. (перен.) Втрачати колишні навички, майстерність, знання через відсутність практики або постійної роботи над собою; застарівати (про здібності, талант тощо).
Переставати дбати про когось або щось, не звертати належної уваги, не виконувати необхідних дій для підтримання в належному стані.
Залишати без використання, упускати з уваги, не користуватися чимось наявним або можливим (наприклад, можливістю, талантом, ресурсами).
Порушувати, не виконувати (зобов’язання, обіцянки, правила).
1. Стан, дія або процес, коли щось (об’єкт, місце, обов’язок, справа) залишається без належної уваги, догляду, використання або розвитку, що призводить до його погіршення, руйнації або втрати значення.
2. У соціальній та правовій сфері — невиконання або неналежне виконання обов’язків, пов’язаних з доглядом, вихованням, наданням допомоги або утриманням, що завдає шкоди особі, яка потребує такого догляду (наприклад, дитині, літній чи хворій особі).