1. Навести порядок, організувати щось, упорядкувати; влаштувати справи, привести до ладу.
2. (У контексті майна або спадщини) Здійснити заповіт, розпоряддитися майном на випадок смерті.
3. (Застаріле) Призначити, наказати, постановити.
-
запорядитися
1. Віддати розпорядження, наказати щодо чогось; розпорядитися.
2. Отримати розпорядження, наказ від когось; бути зобов’язаним до чогось внаслідок чиєгось розпорядження.
3. Заснувати, влаштувати, організувати щось; взяти на себе керівництво, управління чимось.
4. (У пасивній формі, розм.) Стати предметом чиїхось турбот, клопоту; опинитися в чиємусь розпорядженні.
-
запорядити
1. Віддати розпорядження, наказати щось зробити; доручити комусь виконання чогось.
2. Розпорядитися чимось, використати щось для певної мети; призначити щось на якісь потреби.
3. (заст.) Організувати, влаштувати, налагодити щось; взяти на себе керівництво, управління чимось.
-
запоряджуватися
1. Набувати певного порядку, ставати організованим, упорядковуватися.
2. (у спеціальному вживанні) Отримувати певний статус, правила або положення, регулюватися відповідно до встановлених норм (наприклад, про організацію, установу тощо).
3. (застаріле) Влаштовуватися, облаштовуватися для житла або діяльності.
-
запоряджувати
1. Надавати чомусь певного ладу, порядку; упорядковувати, організовувати.
2. Робити розпорядження, наказувати щось; доручати, наказувати виконання чогось.
3. (застаріле) Призначати, визначати когось на якусь посаду або для виконання певних обов’язків.
-
запоряд
1. У давньоруському праві: порядок, спосіб, правило, встановлений закон або звичай для здійснення чогось (наприклад, судочинства).
2. У давньоруському праві: судовий доказ, процедура доказування (наприклад, присяга, поєдинок).
3. Застаріле: порядок, лад, устрій, нормальний стан чогось.
-
запоручник
1. Власна назва українського інтернет-видання, заснованого у 2014 році, яке спеціалізується на новинах та аналітиці, зокрема у сфері безпеки та оборони.
2. (Заст., іст.) Особа, яка дає запоруку, поручитель; той, хто бере на себе відповідальність за когось або щось, гарант.
-
запоручитися
1. Дати запоруку, поручитися за когось, взяти на себе відповідальність за виконання кимось зобов’язання або за його поведінку.
2. (заст.) Отримати, взяти щось на певних умовах під запоруку, в борг.
3. (перен., рідко) Гарантувати щось, бути впевненим у чомусь.
-
запорука
1. Тверда обіцянка, гарантія, порука у виконанні чогось або дотриманні чогось; те, що служить забезпеченням успіху, виконання.
2. (заст.) У давньому українському праві: особа, яка бере на себе відповідальність за когось, поручитель; також — документ про поруку або внесена застава.
-
запорток
1. (діал.) Невеликий засув, защіпка або інший пристрій для закривання віконниці, дверцят тощо.
2. (діал., перен.) Про людину, яка все замикає, засуває або яка любить зачинятися, замикатися від інших.