Значення
-
Тверда обіцянка, гарантія, порука у виконанні чогось або дотриманні чогось; те, що служить забезпеченням успіху, виконання.
-
(заст.) У давньому українському праві: особа, яка бере на себе відповідальність за когось, поручитель; також — документ про поруку або внесена застава.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. запорука, р. запоруки, д. запоруці, з. запоруку, о. запорукою, м. запоруці, к. запоруко