1. Дія за значенням дієслова “заправляти” — наповнення паливом, рідиною, газом тощо для забезпечення роботи механізму, пристрою або транспортного засобу.

2. Дія за значенням дієслова “заправляти” — додавання, введення приправ, соусів, олії тощо до їжі для надання їй смаку.

3. Дія за значенням дієслова “заправляти” (розм.) — керування, управління чимось, часто з відтінком неформального лідерства або впливу.

4. Дія за значенням дієслова “заправляти” — заправлення (вправляння) чогось кудись, наприклад, краю одягу, пояса.

1. Дія за значенням дієслова заправляти — надання чомусь належного вигляду, ладу, приведення до працездатного стану; облаштування, упорядкування.

2. Дія за значенням дієслова заправляти — додавання в їжу спецій, соусів, олії тощо для надання смаку.

3. Дія за значенням дієслова заправляти — наповнення паливного бака транспортного засобу паливом.

4. Те, чим заправляють страву (соус, приправи, сметана тощо).

5. Техн. Рідина (мастило, емульсія тощо), що використовується для змащування, охолодження інструмента та видалення стружки при механічній обробці металів.

1. Дія за значенням дієслова заправляти; наповнення паливом, мастилом тощо транспортного засобу, механізму або пристрою.

2. Те, що додають у їжу для надання їй смаку, аромату або певної консистенції (наприклад, олія, сметана, майонез, соус).

3. Рідка суміш (на основі олії, оцту, спецій тощо) для приготування салатів, маринування чи смаження страв.

4. Розм. Автозаправна станція, комплекс для заправлення транспортних засобів паливом.

5. Техн. Пристрій або частина механізму, що забезпечує подачу палива, мастила тощо (наприклад, заправка швейної машини).

6. Заст. Дія за значенням дієслова заправляти у значенні керувати, управляти чим-небудь.

1. Те, що додають у страву для надання їй смаку, аромату, кольору або необхідної консистенції (наприклад, сметану, томатну пасту, підсмажену на олії цибулю з морквою тощо).

2. Рідка основа (бульйон, відвар, розчин) з додаванням різних інгредієнтів, у якій варять, тушкують або запікають основну страву.

3. (переносно) Те, що надає чому-небудь певного характеру, спрямованості, визначального змісту; ідейна основа чого-небудь.

Запоїни — історична назва поселення на території сучасної Львівської області, відоме з літописних джерел; нині село Заболотці (Івано-Франківський район).

Запоїни — власна назва давньоруського городища та археологічної пам’ятки поблизу сучасного села Заболотці, що було важливим оборонним пунктом на кордоні Галицько-Волинського князівства.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (уживається переважно в однині) Термін, що позначає спосіб пиття алкогольних напоїв, коли людина п’є багато та безперервно протягом тривалого часу (кілька днів або тижнів), що призводить до важкого фізичного та психічного стану; тривалий алкогольний екцес.

Запоясник — історична назва козака, який носив зброю та був готовий до військової служби, на відміну від незапоясників (неозброєних козаків або тих, хто не носив зброї постійно). Термін походить від звичаю підперезатися (підпоясуватися) перед походом.

Запоясник — у переносному значенні: людина, яка постійно готова до боротьби, завзятий воїн або захисник.