Словник Української Мови
1. Стосовний до запошивки (спеціального способу з’єднання деталей одягу), призначений для неї або виконаний таким способом.
2. Уживається у складі власної назви «Запошивний шов» — технологічний термін у швейному виробництві для позначення специфічного типу з’єднувального шва, при якому деталі складаються лицьовими сторонами всередину, а строчка прокладається з виворітного боку.
1. Розпочинатися, брати початок, починати існування або діяльність.
2. (у спеціальному вживанні) У картярській грі “започинатися” — означає починати гру, робити перший хід або першу ставку.
1. Розпочинати щось, давати початок чомусь; ініціювати.
2. (у значенні власної назви/терміна) Вживається як назва або частина назви певних заходів, проєктів, ініціатив (наприклад, “Започинати добру справу”).
1. Почати існування, виникнути, заснуватися (про організації, установи, традиції, явища тощо).
2. Отримати початок, бути покладеним у основу чогось, стати початком для подальшого розвитку.
1. Покласти початок чомусь, дати чомусь початок, ініціювати щось нове.
2. Стати засновником, творцем або першим виконавцем чогось; заснувати, створити.
Дія за значенням дієслова “започаткувати” — початок чогось нового, створення, заснування або встановлення чогось, що раніше не існувало.
Процес покладення початку чому-небудь, ініціювання, заснування (наприклад, традиції, установи, проекту).
1. Починати існування, брати початок, зароджуватися (про явища, процеси, традиції тощо).
2. Бути заснованим, створюватися (про організації, установи, рухи тощо).
1. Покладати початок чомусь, ініціювати виникнення або створення чогось нового; давати початок явищу, процесу, діяльності, установі тощо.
2. Вводити в дію, в обіг, у вжиток щось нове (наприклад, традицію, звичай, моду).
Започатковування — дія за значенням дієслова “започатковувати”; початок чого-небудь, заснування, ініціювання.
Започатковування — процес покладання початку чомусь новому, встановлення основ, перших засад або традиції.
1. Такий, що був покладений на початок чогось, створений, заснований, ініційований (про явище, процес, установу тощо).
2. (У пасивній конструкції) Такий, що був розпочатий, отримав початок, почав існувати або здійснюватися.