Словник Української Мови
1. Який має великі заслуги перед ким-, чим-небудь, визнаний за свої досягнення; гідний пошани, поваги.
2. Який отримав почесне звання за видатні досягнення в певній галузі діяльності (професії), що вживається як складова частина такого звання.
3. (У значенні іменника) Той, хто має почесне звання “Заслужений”.
1. Отримати визнання, нагороду або пошану за свої заслуги, досягнення; стати заслуженим.
2. (У пасивному стані) Бути визнаним гідним нагороди, пошани внаслідок власних дій аних якостей.
1. Бути гідним чогось (нагороди, покарання, уваги тощо) через свої вчинки, якості або досягнення; мати право на щось завдяки своїм заслугам.
2. Отримувати, зазнавати чогось як наслідок своїх дій (часто негативного).
Заслуговуватися — дієслово, яке вживається переважно в пасивній конструкції “заслуговуватися на щось” і означає: отримувати щось (нагороду, визнання, покарання тощо) як наслідок своїх дій, поведінки або якостей; бути гідним чогось через свої заслуги або провини.
У менш поширеному вживанні може означати: старанною працею, добрими вчинками досягати певного статусу, становища або довіри.
1. Бути гідним чогось (нагороди, покарання, уваги тощо) через свої вчинки, якості або особливості.
2. Бути вартим чогось, мати достатні підстави для чогось (наприклад, довіри, визнання).
1. Дія за значенням дієслова “заслуговувати”; процес або факт отримання чогось завдяки власним зусиллям, досягненням або якостям.
2. (у філософії, етиці) Моральна категорія, що означає оцінку дій або якостей особистості як таких, що дають їй право на певну винагороду, визнання або покарання.
1. Позитивний результат чи успіх, досягнутий власною працею, стараннями, здібностями, що викликає повагу, визнання або заслуговує нагороди.
2. Вчинок, дія, які мають суспільну цінність і є підставою для нагородження, відзнаки або особливої подяки.
3. (у множині, зазвичай) Сукупність таких результатів, вчинків, що характеризують діяльність або життя людини.
1. Займати становище за чим-небудь, ховатися за щось, щоб уникнути небезпеки, ураження чи очей; ставати заслоном.
2. Перен. Прикриватися чимось, використовувати щось як привід або формальну причину для своїх дій.
1. Розташовувати щось так, щоб воно закривало, прикривало собою когось або щось від чогось; служити заслоном, перешкодою.
2. Загороджувати, перегороджувати собою, заступати шлях, вхід тощо.
3. Перен. Захищати, оберігати когось від чогось негативного, неприємного.
1. Прикривати собою когось або щось, ставати заслоном, перешкодою для чогось (наприклад, для погляду, вогню, вітру).
2. Перен. Намагатися приховати, замаскувати щось, використовуючи інші факти, явища або дії як прикриття.
3. У військовій справі — займати вигідну позицію для прикриття (оборони) від вогню противника або для маскування.
4. Застаріле та рідковживане: заступатися, брати під захист.