Словник Української Мови
1. Настільки захопитися слуханням когось або чогось, що перестати помічати навколишнє, зосередивши всю увагу на звуках, мовленні чи музиці.
2. (У пасивному стані, зазвичай у формі дієприкметника) Бути враженим, захопленим почутим, відчути сильне естетичне або емоційне сприйняття.
1. Уважно, з захопленням слухати когось або щось, віддатися сприйняттю звуків, мови, музики.
2. (у пасивному стані) Бути захопленим, зворушеним почутим, відчувати насолоду від слухання.
3. (розм.) Затримати когось, надто довго щось розповідаючи або вимагаючи уваги до своїх слів.
4. (перен., розм.) Захопитися, здивуватися, розглядаючи, спостерігаючи щось.
1. Про людину: такий, що захоплено слухає когось або щось, зосереджений на сприйнятті звуків, мови, музики.
2. У фразеологізмі “як заслуханий” (прислівник): у стані повного зацікавлення та уваги до того, що говорять або показують.
3. У юридичній та офіційно-діловій практиці: такий, чиї свідчення, пояснення або показання були вислухані та офіційно зафіксовані уповноваженою особою (наприклад, слідчим, судом).
1. Отримати щось (нагороду, визнання, право тощо) завдяки своїм заслугам, праці, діям; стати гідним чогось через власні зусилля.
2. (У пасивному стані, часто із часткою “ся”) бути визнаним гідним нагороди, поваги, довіри внаслідок своїх дій або якостей.
1. Бути гідним чогось (нагороди, покарання, визнання тощо) через свої вчинки, якості або досягнення; мати право на щось внаслідок власних зусиль або поведінки.
2. Отримувати, добувати щось (повагу, довіру, авторитет) своєю працею, талантом або гідними вчинками.
1. (рідк.) Отримати щось завдяки власним заслугам, праці чи зусиллям; заробити собі на щось.
2. (діал.) Заслужити, заробити (гроші, винагороду).
1. Отримати, здобути щось (нагороду, визнання, довіру тощо) своєю працею, вчинками, якостями або заслугами.
2. Бути гідним чогось (часто негативного) через свої дії або поведінку; накликати на себе.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст.) Термін, що позначав земельну ділянку, даровану за службу, особливо в контексті козацької доби; земельне наділля або маєток, отриманий як винагорода за військову чи державну службу.
1. Так, як відповідає чиїмсь заслугам, діям або якостям; по заслугах, справедливо.
2. (У функції присудка) Про визнання чогось справедливим, закономірним, таким, що відповідає чиїмсь зусиллям або якостям.
Заслуженина — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі (до 2020 року — Ширяївському районі).