Словник Української Мови
1. Стосовний до заслінки (рідше — заслонки), пов’язаний із нею; призначений для заслінки.
2. У лінгвістиці: такий, що утворюється в результаті повного змикання та різкого розмикання органів мовлення, з приголосних звуків — проривний (наприклад, звуки [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).
1. Технічний термін у військовій справі, що позначає невелику загороджувальну споруду (переважно з колючого дроту), призначену для затримання або сповільнення руху противника.
2. Назва різних типів захисних пристроїв або елементів конструкції, що виконують функцію захисту, прикриття або обмеження доступу (наприклад, заслінка в техніці, заслінка люка).
3. У переносному значенні — перешкода, загородження, те, що заважає, перешкоджає руху, розвитку або здійсненню чогось.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (Заст., діал.) Те саме, що заслон — предмет або конструкція, яка закриває, загороджує щось від очей, світла, доступу; перешкода, загородження.
1. (про тварин) Покритися слідами, залишити сліди на чомусь, забруднитися, випачкатися.
2. (переносно, розмовне) Потрапити в невигідне становище, опинитися в скруті, “заплутатися” внаслідок власних дій або виявлених доказів.
1. Покрити слідами, залишити багато слідів на чомусь.
2. Розшукуючи когось або щось, дійти по слідах до певного місця; вистежити.
3. Перен. Уважно спостерігаючи, виявити, розкрити щось приховане; простежити.
1. Ставати слідком, залишати сліди на чомусь, забруднюватися слідами чогось (наприклад, бруду, пилу).
2. Ставати помітним, очевидним, проявлятися у вигляді певних ознак або наслідків.
1. Розмічати, прокладати слід, дорогу, шлях за допомогою якихось знаків, позначок.
2. Перен. Бути попередником чогось, залишати помітний слід у чомусь, ставати віхою, початком чогось.
Процес або дія за значенням дієслова “засліджувати” — перетворення чогось на слід, залишення відбитків, слідів.
У криміналістиці та слідчих діях — методика виявлення, фіксації та дослідження матеріальних слідів (відбитків пальців, взуття, шин тощо) на місці події з метою встановлення обставин злочину та особи, що його вчинила.
1. (про місцевість, територію) Такий, що має сліди перебування або активної діяльності людини, тварини; обстежений, вивчений за цими слідами.
2. (переносно, про інформацію, подію) Такий, що став відомим, розкритим, виявленим у результаті спостереження або розслідування.
засльотитися — дієслово, що означає стати сльотим, втратити гостроту зору, почати погано бачити на відстані (про зір).