1. Стосовний до заслінки (рідше — заслонки), пов’язаний із нею; призначений для заслінки.
2. У лінгвістиці: такий, що утворюється в результаті повного змикання та різкого розмикання органів мовлення, з приголосних звуків — проривний (наприклад, звуки [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).