1. Так, як відповідає чиїмсь заслугам, діям або якостям; по заслугах, справедливо.
2. (У функції присудка) Про визнання чогось справедливим, закономірним, таким, що відповідає чиїмсь зусиллям або якостям.
заслужено
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Серед останніх творів Тичини виокремлює, і цілковито заслужено, «Срібної ночі», як «найкраще з усіх останніх віршів». «Вир» Г. Тютюнника — «правдивий і художньо яскравий твір» (1962).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Звичайно, сатирик, як i сатира, цiлком заслужено не користуються поспiхом серед деяких поважних людей нашої республiки, звичайно, деякi поважнi люди нашої республiки не без пiдстав вважають, що сатира вiджила свiй вiк i в нашому суспiльствi їй нема мiсця, але дозвольте все-таки запевнити: ми нiколи не пiдслуховуємо тодi, коли не можна пiдслуховувати. Ми також i не пiдглядаємо тодi, коли не можна пiдглядати.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прислівник () |