заслужений
[zɑsluʒɛnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Який має великі заслуги перед ким-, чим-небудь, визнаний за свої досягнення; гідний пошани, поваги.
-
Який отримав почесне звання за видатні досягнення в певній галузі діяльності (професії), що вживається як складова частина такого звання.
-
(У значенні іменника) Той, хто має почесне звання “Заслужений”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заслужений, р. заслуженого, д. заслуженому, з. заслуженого, о. заслуженим, м. заслуженім