Словник Української Мови
Буква
1. Який має великі заслуги перед ким-, чим-небудь, визнаний за свої досягнення; гідний пошани, поваги.
2. Який отримав почесне звання за видатні досягнення в певній галузі діяльності (професії), що вживається як складова частина такого звання.
3. (У значенні іменника) Той, хто має почесне звання “Заслужений”.
Приклад 1:
Ознайомившись з п’єсою, театральний критик львівського тижневика «Неділя» М. Данько пророкує їй щасливу сценічну долю: «П’єса на українській сцені мусить цілком заслужений успіх». На жаль, Перша світова війна ускладнила її шлях на українську сцену.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Приклад 2:
Білодід Іван Костянтинович (1906—1981) — український радянський мовознавець, академік AH CPCP (з 1972 p.), академік АН УРСР (з 1957 p.), заслужений діяч науки УРСР (з 1966 p.). В. Сосюра, очевидно, мае на увазі працю І. Білодіда «Російська мова — мова міжнаціонального спілкування CPCP» (1962).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Козипький Пилип Омелянович (1893—1960)—український радянський композитор, педагог, музично-громадський діяч, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943 p.).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”