Словник Української Мови
1. (розм.) Потрапити в несприятливу ситуацію, опинитися в скруті або бути викритим у чомусь негативному, часто через власну необережність.
2. (перен., жарг.) Сильно захопитися кимось або чимось, “підсісти” на щось, стати залежним від чогось (наприклад, від гри, серіалу, ідеї).
3. (первісне, заст.) Застрягти, зачепитися за щось ріжучим або гострим; отримати поріз або засічку.
1. Помітити, виявити когось або щось, часто під час спостереження або контролю, особливо у військовій, поліцейській або технічній практиці.
2. Зафіксувати, відзначити певний момент, явище або дані за допомогою технічних засобів (наприклад, радара, датчика, приладу).
3. (Розм.) Сильно побити, відлупцювати; зарізати ножем.
1. (про рослини, переважно злакові) Починати формувати зав’язь зерна, колоситися; входити у фазу, коли на стеблі з’являється зародок майбутнього колоса або суцвіття.
2. (переносно, розмовне) Виникати, народжуватися (про думку, ідею); закріплюватися в свідомості.
1. Робити засічки, позначки на чомусь, зарубки, засікання.
2. Загострювати кінець палиці, жердини тощо, обтесуючи її з боків (рідко).
3. Розрізати, розсікати, завдавати різаної рани (застаріле).
4. Запобігати поширенню лісової пожежі, прокладаючи на її шляху широку смугу з повністю знищеною рослинністю (спеціальний термін).
5. Помічати, запам’ятовувати щось, привертати до чогось пильну увагу (переносне значення, розмовне).
1. Історична назва укріпленого поселення або фортифікаційної споруди на Правобережній Україні (переважно у XVI–XVIII ст.), обнесеного частоколом із загостреними вгорі колодами (засіками).
2. Застаріла назва для лісової галявини, розчищеної під поле або сінокіс, часто оточеної лісом.
3. Рідко вживана назва для ділянки лісу, заваленої зрубаними деревами з метою створення перешкоди (засіки).
1. Фортифікаційна споруда з дерев’яних стовпів, колод або кілків, що вкопуються в землю і часто сполучаються між собою для створення перешкоди ворогові; завал, частокіл.
2. Місце, де роблять такий завал або де він розташований; укріплений рубіж, лінія оборони.
3. (переносне значення) Перешкода, завада, те, що загороджує шлях або ускладнює дії.
4. (історичне) Мисливська принада у вигляді закладеного на землі колодами дерева для приманювання звіра.
5. (діалектне) Скирта, стіг сіна або соломи, складений особливим способом (часто конусоподібно).
1. Спеціально обладнане місце (переважно у сараї, коморі, льоху), часто відокремлене дошками, для зберігання зерна, овочів, коренеплодів або фуражу.
2. Застаріла назва для великого сховища, комори, амбару, де зберігали зерно та інші сільськогосподарські продукти.
3. У переносному значенні — запас, накопичення чогось (наприклад, знань, вражень).
1. Місце, де ховаються для несподіваного нападу; засідка.
2. (у переносному значенні) Прихована небезпека, пастка, підступ.
3. (історичне, військове) Невеликий укріплений пункт, форпост на кордоні або на шляху можливого просування ворога, призначений для оборони та спостереження.
1. (про коня) Позбавити себе сідла, скинути сідло.
2. (переносно, розмовне) Сісти, влаштуватися десь зручно, часто з відтінком самовдоволення або з метою довгого перебування.
1. Накинути сідло на коня або іншу тварину, щоб її осягнути та використовувати для верхової їзди чи вантажів.
2. Переносно: захопити, зайняти вигідну позицію або отримати контроль над чимось, часто з відтінком агресивності або корисливості (наприклад, засідлати ринок, засідлати вигідну тему).
3. У розмовній мові: обтяжити когось роботою, дорученнями, турботами, поставити в залежне або незручне становище.