1. Такий, на якого наділи сідло (про коня, віслюка, мула тощо).
2. У переносному значенні: такий, що перебуває під чиїмсь постійним контролем, впливом або владою; підкорений, підпорядкований.
-
засідка
1. Приховане розташування військ або окремих осіб для несподіваного нападу на противника.
2. Приховане місце, де хтось переховується, щоб несподівано напасти, захопити когось або застати зненацька.
3. Переносно: прихована небезпека, пастка, підступний задум.
-
засіди
1. Історична назва поселення на території сучасної Черкаської області України, відоме з літописних джерел.
2. У давньоруських літописах — місцевість або урочище поблизу річки Рось, де відбувалися битви та військові сутички.
-
засідатися
1. Тривалий час залишатися на засіданні, нараді, зборах тощо, перевищуючи запланований час.
2. (перен., розм.) Затримуватися десь, довго перебувати в якому-небудь місці або займатися чимось.
-
засідати
1. Бути присутнім на офіційному зібранні (колегіального органу, комісії, суду тощо), беручи участь у його роботі та обговоренні питань.
2. Проводити час, перебуваючи десь тривало або без діла; сидіти, знаходитися в якомусь приміщенні.
3. Про організації, установи: мати своє місцезнаходження, розташовуватися в певній будівлі чи приміщенні.
-
засідательський
1. Стосунковий до засідателя (особи, яка бере участь у засіданні колегіального органу, суду тощо як представник громадськості або неурядової організації).
2. Стосунковий до засідателя (особи, яка має право брати участь у засіданнях певної установи або органу з дорадчим голосом).
-
засідателька
1. Жінка, яка бере участь у засіданні певного органу, комісії або установи як її постійний член або представник.
2. (заст.) Жінка, яка присутня на засіданні, слухачка або гостя.
3. (істор.) У судових установах дореволюційної Російської імперії — нештатна помічниця судді, обирається для участі в розгляді цивільних справ; почесна суддя.
-
засідатель
Особа, яка бере участь у засіданні (зборі, нараді, судовому засіданні тощо) як його повноправний член з правом голосу.
Застаріле: член суду, суддя (особливо в дореволюційних судових установах Російської імперії).
У сучасній українській термінології вживається переважно в історичному контексті або щодо окремих колегіальних органів (наприклад, “засідатель земського суду”).
-
засідання
Засідання — організоване зібрання членів колективного органу (колегії, комісії, ради, суду тощо) для обговорення питань та прийняття рішень.
Засідання — період роботи такого зібрання від його початку до закінчення.
Засідання — зібрання, нарада з певною метою (наукове засідання, навчальне засідання).
-
засідальницький
1. Стосовний до засідальниці (жінки, яка бере участь у засіданні), властивий їй.
2. Призначений для засідальниць (наприклад, про приміщення, місце).