Значення
-
Особа, яка бере участь у засіданні (зборі, нараді, судовому засіданні тощо) як його повноправний член з правом голосу.
-
Застаріле: член суду, суддя (особливо в дореволюційних судових установах Російської імперії).
-
У сучасній українській термінології вживається переважно в історичному контексті або щодо окремих колегіальних органів (наприклад, “засідатель земського суду”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. засідатель, р. засідателя, д. засідателеві, з. засідателя, о. засідателем, м. засідателеві, к. засідателю