засідатель

Особа, яка бере участь у засіданні (зборі, нараді, судовому засіданні тощо) як його повноправний член з правом голосу.

Застаріле: член суду, суддя (особливо в дореволюційних судових установах Російської імперії).

У сучасній українській термінології вживається переважно в історичному контексті або щодо окремих колегіальних органів (наприклад, “засідатель земського суду”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |