Словник Української Мови
1. Призначений для засіву, що використовується під посів сільськогосподарських культур.
2. Такий, що засівається, призначений для засівання (про земельну ділянку).
3. У складі ботанічних назв: що використовується як посівний матеріал або має пряме відношення до культурних посівів (наприклад, засівний горох, засівний конюшина).
1. (про рослини) Починати утворювати насіння, входити у фазу плодоношення; зав’язуватися (про плоди, зерно).
2. (перен., розм.) Починати проявлятися, зароджуватися (про думки, почуття, явища).
1. Посівати якусь площу насінням або висаджувати рослини для вирощування.
2. Перен. Поширювати, спричиняти появу чогось (часто абстрактного або негативного).
3. Рідк. Засипати, покривати щось сипкою речовиною (наприклад, снігом, піском).
1. Дія за значенням дієслова “засівати” — початок посіву, внесення насіння в ґрунт для вирощування культурних рослин.
2. (у переносному значенні) Поширення, насадження певних ідей, поглядів, почуттів серед людей.
3. (спеціальне, у лісівництві) Посів насіння деревних порід на вирубках або інших ділянках для створення лісових культур.
Засівальниця — жінка, яка засіває поле, бере участь у посівній кампанії.
Засівальниця — сільськогосподарська машина для висіву насіння (наприклад, зерна, трав); сівалка.
1. Сільськогосподарська машина або знаряддя, призначене для посіву насіння сільськогосподарських культур.
2. Робітник, який займається посівом; сіяч.
1. Дія за значенням дієслова “засівати” — процес посіву насіння сільськогосподарських культур.
2. Засіяна земля; посів, сівба (конкретна площа, засіяна певною культурою).
3. (у множині, засівá) Запас насіння, призначеного для сівби.
4. (переносне значення) Початок, зародження чогось, насіння майбутніх подій або явищ.
1. Який стосується засоби (у значенні “спосіб, метод, прийом для досягнення чогось”), призначений для неї, виражає її.
2. У граматиці: такий, що виражає значення засоби, інструменту або способу дії; стосується відмінка, який називається орудний (знахідний) відмінок.
1. Те, що використовується для досягнення певної мети, здійснення чогось; знаряддя, спосіб, метод.
2. Предмет, пристрій, речовина, техніка тощо, призначені для певної діяльності, виконання певної функції.
3. (часто у множині) Сукупність матеріальних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для ведення справи, існування або здійснення чого-небудь.
4. (у мовознавстві) Мовна одиниця (морфема, слово, словосполучення, синтаксична конструкція), що слугує для вираження певного граматичного чи семантичного значення.
5. (у філософії) Те, що використовується як посередник для досягнення мети, на відміну від мети як такої.
1. (діал.) Те саме, що засі́ка — вирубана або витоптана смуга в лісі, яка слугує межею або орієнтиром.
2. (діал.) Місце в лісі, де зрубано дерева для розчищення ділянки під поле або сінокіс.
3. (діал., рідк.) Смуга, край чогось; околиця, окраїна.