Словник Української Мови
1. Який порушує гармонію, суперечить їй; незлагідний, невідповідний, незбалансований.
2. У музиці: такий, що характеризується незлагодженістю, різкістю звучання; дисонуючий.
3. У мистецтві та естетиці: такий, що позбавлений внутрішньої єдності, пропорційності частин, викликає відчуття неповноти або неприємного контрасту.
Однорічна або дворічна пряно-ароматична рослина родини зонтичних (Cuminum cyminum), насіння якої використовують як пряність.
Пряність, що являє собою висушені насінини рослини кмин, які мають гострий, трохи гіркуватий смак і використовуються в кулінарії.
1. Який порушує гармонію, створює розлад, невідповідність або суперечливість у чомусь; незлагоджений, невідповідний.
2. У музиці: такий, що створює дисонанс, негармонійне звучання.
1. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — представник середнього прошарку міського населення, заможний ремісник або купець, який мав самоврядування та ніс певні повинності на користь держави.
2. (переносне, заст., рідко) Розумна, кмітлива, тямуща людина; той, хто має гострий розум і життєвий досвід.
Бути в стані дисгармонії, невідповідності, суперечити чомусь за своєю суттю, характером або виглядом; не гармоніювати, не утворювати гармонійного цілого з чимось.
1. (діал.) Бути кметом, виконувати обов’язки кмета (сільського голови).
2. (перен., рідк.) Керувати, очолювати щось, брати на себе роль керівника або організатора в якійсь справі.
1. Бути кметом, виконувати обов’язки кмета (голови села, селища, міста).
2. Перен. Розпоряджатися, керувати чимось, поводити себе як господар, хазяїн (часто з відтінком несхвалення).
1. Бути в стані дисгармонії, не відповідати загальній гармонії, порушувати єдність, стрійність або злагодженість чогось; не гармоніювати.
2. У музиці: створювати дисонанс, невідповідність або різку незлагодженість звуків, мелодій тощо; звучати негармонійно.
1. Дія за значенням дієслова “кметувати”; управління, очолювання чим-небудь, керівництво, опіка.
2. Історичне: посада, обов’язки або період правління кмета (сільського старости, виборного голови громади) у деяких слов’янських народів, зокрема в Україні.
3. Переносно: турбота, господарювання, старанне ведення господарства або справи.
1. Пов’язаний з порушенням бінокулярного зору, при якому обидва очі не можуть одночасно фокусуватися на одному об’єкті, що призводить до роздвоєння зображення (диплопії) або пригнічення зорового сприйняття одного з очей.
2. Стосунковий до дисбінокулярності — стану, кому притаманна така вада зору.