Значення
-
Однорічна або дворічна пряно-ароматична рослина родини зонтичних (Cuminum cyminum), насіння якої використовують як пряність.
-
Пряність, що являє собою висушені насінини рослини кмин, які мають гострий, трохи гіркуватий смак і використовуються в кулінарії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кмин, р. кмину, д. кминові, з. кмин, о. кмином, м. кмині, к. кмине
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кмин’ (лат. Carum carvi) походить від праслов’янської назви цієї рослини. У процесі історичного розвитку в українській мові відбулася видозміна початкового звукосполучення, внаслідок чого виникла форма ‘тмин’. Ця назва відома в багатьох слов’янських мовах, зокрема в російській (тмин), білоруській (тмень, цьмен) та інших. Також існують похідні утворення, як-от ‘тминний’ (прикметник).