кметь

1. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — представник середнього прошарку міського населення, заможний ремісник або купець, який мав самоврядування та ніс певні повинності на користь держави.

2. (переносне, заст., рідко) Розумна, кмітлива, тямуща людина; той, хто має гострий розум і життєвий досвід.

Приклади вживання

Приклад 1:
Єсть хіба кметь, котрий мед не п’єть? І я тут борзо одпив своє корзно, одпив би й меч, коли ж всупереч: «Пили ми, вої, пили — голову загубили.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |