1. Рідкість, суміш, що містить дьоготь або має властивості дьогтю.
2. Розм. Про щось дуже погане, неприємне, неякісне (зазвичай про напій, їжу).
3. Заст. Невелика бочка або посудина для зберігання чи перенесення дьогтю.
-
картатися
1. (розм.) Сваритися, лаятися, ворогувати з кимось; вживається переважно у значенні взаємних дій.
2. (заст.) Гомоніти, шуміти, галасувати; також — бурчати, нарікати.
-
дігтяренко
1. Прізвище українського походження, що вказує на професійну діяльність предків — виробництво чи торгівлю дьогтем.
2. Назва географічних об’єктів (наприклад, селищ, вулиць), що походять від однойменного прізвища.
3. (у розмовній мові) Уживається як називний іменник для позначення людини на прізвище Дігтяренко.
-
картатий
1. Який має картаву вимову, невиразну мову через вади будови мовного апарата або захворювання.
2. Розмовне: який говорить з акцентом, нечисто вимовляє певні звуки, особливо іноземець.
3. Заст. та діал.: який має вади на шкірі (рябий, пістрявий).
-
дігтяр
1. Майстер, який виготовляє дьоготь або торгує ним.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
3. (у переносному значенні) Той, хто псує, брунить щось, вносить розлад; песиміст.
-
картати
1. (діал.) Дорікати, докоряти, лаяти когось за щось.
2. (діал.) Говорити картаво, невиразно, з дефектом вимови звуків.
-
картатенький
1. (про людину) Трохи картавий, що нечітко вимовляє звук [р] або замінює його іншими звуками.
2. (переносно, розм.) Про мову, вимову, що містить картаві звуки.
-
дівчур
Дівчур — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
-
картанівський
1. Стосовний до села Картанівка (наприклад, у Житомирській області), пов’язаний із ним або з його мешканцями.
2. Стосовний до історичної місцевості Картанівка (Картанівський кут) на Чернігівщині, пов’язаний із нею.
3. У фразеологізмі “картанівський діалект” — стосовний до говірки, поширеної в околицях села Картанівка на Чернігівщині, яка є частиною північно-східного діалекту української мови.
-
дівчище
1. Збільшувальна форма до слова “дівка” або “дівчина”, що вказує на великі розміри, грубувату статуру або значну фізичну силу жіночої особи; велика, дужка дівчина.
2. (переносно, розм.) Про дівчину або молоду жінку, яка вирізняється видатними здібностями, енергійністю, сміливістю або значними досягненнями в якійсь справі.