1. Майстер, який виготовляє дьоготь або торгує ним.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
3. (у переносному значенні) Той, хто псує, брунить щось, вносить розлад; песиміст.
дігтяр
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А Шрам понуро: – Се вже так: дігтяр і смердить дьогтем. Коли взяв польку, то вона тебе наскрізь своїм духом пройме.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: іменник (однина) |