картатий
[kɑrtɑtɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Медицина) –
Який має картаву вимову, невиразну мову через вади будови мовного апарата або захворювання.
- (Лінгвістика) –
Розмовне: який говорить з акцентом, нечисто вимовляє певні звуки, особливо іноземець.
- (Медицина) –
Заст. та діал.: який має вади на шкірі (рябий, пістрявий).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. картатий, р. картатого, д. картатому, з. картатого, о. картатим, м. картатім
Походження слова (Етимологія)
Слово «картатий» походить від іменника «карта», що означає «прямокутний аркуш» або «квадрат». Це власне українське утворення, яке описує щось, розмальоване квадратами або клітинками. Історично слово використовувалося для позначення тканин або поверхонь із таким візерунком. Також існували застарілі форми, як-от «картацький» чи «картйстий», а дієслово «картувати» означало «розбивати на смуги» (наприклад, поле).