дьоготь

[dʲoɦotʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Хімія) –

    Густа, в’язка, темно-коричнева або чорна рідина з різким запахом, що є продуктом сухої перегонки (піролізу) деревини, вугілля, торфу та інших органічних речовин; використовується як ізоляційний та консервуючий матеріал, для просочування деревини, у виробництві бітуму, у народній медицині.

  2. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — щось неприємне, псує, затьмарює якусь справу або подію (зазвичай у виразі “ложка дьогтю у бочці меду”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дьоготь, р. дьогтю, д. дьогтеві, з. дьоготь, о. дьогтем, м. дьогтеві, к. дьогтю

Більше записів