Словник Української Мови
1. Прислівник до слова “звичний” у значенні: так, як роблять зазвичай, відповідно до звички, навички або встановленого порядку; звичайним, звиклим чином.
2. У значенні прислівникового визначення: так, як прийнято, як це властиво комусь або чомусь; характерним, типовими чином.
3. У значенні модального слова: як правило, зазвичай, у більшості випадків.
1. Такий, що став звичкою, постійним, повсякденним; звичайний, звиклий.
2. Добре знайомий, відомий через часті зустрічі або спілкування; знайомий, обжитий.
3. Який не викликає здивування чи зацікавленості через свою типовий, загальноприйнятий характер; звичайний, шаблонний.
1. Набута внаслідок повторення схильність до певних дій, вчинків, поведінки, що стала майже автоматичною, невимушеною.
2. (у множині) Звичай, норма поведінки, прийнята в певному середовищі або суспільстві.
3. (заст.) Звичай, традиція, звичаї.
1. Сукупність звичаїв, традицій, норм поведінки, притаманних певному суспільству, соціальній групі чи історичній епосі; звичайне право.
2. Властивість, яка характеризує щось як засноване на звичаї, що відповідає звичаям; традиційність.
1. Який стосується звичаю, властивий звичаю; заведений, прийнятий згідно з народними звичаями.
2. Який існує, діє, застосовується на підставі звичаю, традиції, а не писаного права; звичайний (у праві).
У звичайний, звичайний спосіб; нічим не винятково, не дивно, не оригінально; цілком звично, просто.
Звичайнісінький — прикметник, що означає: зовсім звичайний, нічим не визначний, типовий, заурядний; посилена форма слова “звичайний”.
1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути звичайним, повсякденним, типовими, не викликає здивування чи особливої уваги; відсутність чогось незвичайного, виняткового чи оригінального.
2. (У філософській та соціологічній термінології) Сукупність усталених норм, правил, практик і уявлень, що характеризують повсякденне життя та свідомість у певному суспільстві або соціальній групі; буденність, рутина.
1. Без сумніву, безперечно, безперечне так; природно, розуміється.
2. Як завжди, як звичайно буває; за звичаєм, за звичайною нормою.
3. (У ролі модального слова) Виражає підтвердження, згоду або використовується для посилення ствердження; так, авжеж.
1. Такий, що нічим не вирізняється серед інших; типовий, стандартний, пересічний.
2. Який трапляється повсякчас, завжди або часто; повсякденний, буденний, зазвичай прийнятий.
3. Який не має особливих прикрас, просторий за формою або виконанням; простий, нескладний.
4. (У наукових назвах організмів) Найпоширеніший, типовий вид у роді або групі, що відрізняє його від інших видів (наприклад, звичайний дуб).