1. Який стосується звичаю, властивий звичаю; заведений, прийнятий згідно з народними звичаями.
2. Який існує, діє, застосовується на підставі звичаю, традиції, а не писаного права; звичайний (у праві).
звичаєвий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
До кухні ж бо звичаєвий кодекс родин дозволяє виходити в капотах жінкам, без піджаків чоловікам і незачесаним та заспаним без різниці статі. Спільність даху зближує людей не так тим, що вони можуть одне перед одним свої високі якості проявити, як тому, що незмога їм заховати брудних сторін свого життя, що, на жаль, належать до базисних.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикметник () |