Словник Української Мови
1. Величини (числа, літери, символи), що визначають положення точки, тіла на площині, у просторі або на поверхні Землі (наприклад, географічні координати).
2. Сукупність даних, що точно визначають місцезнаходження, розташування кого- або чогось (наприклад, адреса, телефон, електронна пошта).
3. У переносному значенні — чіткі вказівки, орієнтири для дій або розуміння чогось; вихідні параметри, принципи.
Одна з величин, що визначають положення точки на лінії, площині або в просторі відносно певної системи відліку (наприклад, прямокутні, полярні, сферичні координати).
Зазвичай у множині: координати — сукупність чисел, що визначають місце розташування, розміщення чого-небудь (наприклад, географічні координати на карті).
Перенісне значення: точні відомості про місцезнаходження когось або чогось, детальні орієнтири для пошуку.
Коордиметрія — власна назва науково-дослідної установи, а саме: Інституту геодезії та картографії у Варшаві (Польща), що існував у 1930–1939 роках.
Коордиметрія — власна назва науково-дослідної установи, а саме: Інституту геодезії та картографії у Варшаві (Польща), що був відновлений після Другої світової війни та існував у 1945–1951 роках.
1. Об’єднуватися в кооператив, ставати членом кооперативної організації.
2. Залучатися, включатися до складу якої-небудь колегіальної, громадської або виборної установи шляхом кооптації.
1. Приймати когось до складу організації, установи, колективу (зокрема виборного органу) шляхом додаткового голосування чи спеціального рішення, без проведення загальних виборів.
2. Переносно: залучати на свій бік, привертати до спільної діяльності, інтегрувати в певне середовище, часто з метою нейтралізації опозиції чи використання чиїхось здібностей.
1. Прийняття нових членів до складу певної організації, установи або колегіального органу (наприклад, академії, ради) шляхом додаткового обрання або включення без проведення загальних виборів, зазвичай з метою поповнення чи поповнення певними фахівцями.
2. У політичному контексті — тактичний прийом, коли до складу органу влади або комісії включають представників опозиції або інших груп для їх нейтралізації, залучення на свій бік або створення видимості консенсусу.
3. (Історичне, у Римській імперії) Практика додавання нових членів до сенату за рішенням імператора або цензора, що було способом контролю над цією установою.
Коопторг — система споживчої кооперації в СРСР, що об’єднувала споживчі товариства та здійснювала роздрібну торгівлю, переважно в сільській місцевості.
Коопторг — назва мережі державних магазинів, що діяли в радянський період та належали системі споживчої кооперації.
1. Такий, що був доданий до складу якоїсь колегіальної, виборної або представницької організації (ради, комітету, правління тощо) шляхом кооптації, тобто без проведення загальних виборів, а рішенням її діючих членів.
2. (У переносному значенні) Такий, що був включений, прийнятий до якоїсь групи, об’єднання або середовища за рішенням його впливових членів, часто з метою поповнення чи зміцнення.
1. Прийняття нових членів до складу певного органу, організації або товариства без проведення загальних виборів, зазвичай шляхом голосування серед існуючих членів.
2. У політичному контексті — спосіб поповнення складу представницького органу (парламенту, ради тощо) шляхом призначення або включення до нього осіб рішенням уже діючих членів, що дозволяє обійти процедуру загальних виборів.
3. У широкому сенсі — включення, приєднання когось до певної групи, кола осіб з метою співпраці або для надання цій групі більшої легітимності, авторитету.
Кооперіоз — гельмінтозна хвороба свійських та диких птахів (курчат, індичок, цесарок), спричинена нематодами роду Cooperia з родини Trichostrongylidae, що паразитують у тонкому кишечнику та викликають порушення травлення, виснаження та інтоксикацію організму.