Значення
- (Соціологія) –
Прийняття нових членів до складу певного органу, організації або товариства без проведення загальних виборів, зазвичай шляхом голосування серед існуючих членів.
- (Юриспруденція) –
У політичному контексті — спосіб поповнення складу представницького органу (парламенту, ради тощо) шляхом призначення або включення до нього осіб рішенням уже діючих членів, що дозволяє обійти процедуру загальних виборів.
- (Соціологія) –
У широкому сенсі — включення, приєднання когось до певної групи, кола осіб з метою співпраці або для надання цій групі більшої легітимності, авторитету.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кооптація, р. кооптації, д. кооптації, з. кооптацію, о. кооптацією, м. кооптації, к. кооптаціє
Походження слова (Етимологія)
Кооптація — це введення до складу виборного органу нових членів без проведення додаткових виборів. Слово походить з німецької мови (Kooptation), а в німецьку потрапило з латини: латинське cooptatio означає «додаткові вибори» і пов’язане з дієсловом coopto — «обирати, вибирати». Це дієслово утворене за допомогою префікса co(m)- (що означає «разом, з») від дієслова opto — «обирати, бажати». Латинське opto, у свою чергу, споріднене з праслов’янським *zapa (надія) та українським «зпко» (прикро, неприємно; заздро). Таким чином, слово «кооптація» має глибоке коріння, що сягає спільної індоєвропейської спадщини.