Словник Української Мови
Координатоскоп — оптико-механічний пристрій, призначений для точного визначення координат об’єкта (наприклад, зірки, літака) на зображенні, отриманому з фотопластинки, екрану чи іншого носія.
Координатоскоп — власна назва конкретних моделей радянських приладів такого типу, що використовувалися в астрономії, геодезії та картографії.
1. (у лінгвістиці) Пов’язаний з координацією (сполученням однорідних членів речення або частин складного речення); що виражає відношення координації.
2. (у техніці, кібернетиці) Призначений для координації, узгодження дій різних частин системи; регулюючий.
Особа, яка здійснює координацію, узгоджує дії різних осіб, підрозділів або організацій для досягнення спільної мети.
Посада в структурі організації, установи або проекту, основним обов’язком якої є організаційне та методичне узгодження роботи.
У техніці та програмуванні: пристрій, програма або система, що забезпечує взаємодію та сумісну роботу різних компонентів, модулів або процесів.
Прилад для вимірювання координат об’єкта (наприклад, точки на карті, місця на місцевості або положення рухомої цілі).
Прилад для автоматичного викреслювання кривих ліній за заданими координатами точок, що використовується в картографії, геодезії та обробці експериментальних даних.
1. Який стосується координатно-розточувального верстата — високоточного металорізального верстата, призначеного для розточування отворів з точним витримуванням міжцентрових відстаней (координат) за допомогою спеціальної вимірювальної системи.
2. Який виконує операцію координатного розточування — процесу обробки отворів, при якому забезпечується висока точність їх розмірів, форми та взаємного розташування осей.
1. Призначений для вимірювання просторових координат (точок, ліній, поверхонь) деталей або об’єктів з високою точністю, зазвичай за допомогою спеціального верстата чи машини (координатно-вимірювальної машини — КВМ).
2. Пов’язаний з технікою, процесом або обладнанням для визначення геометричних параметрів об’єкта шляхом зіставлення з декартовою системою координат.
1. Який стосується координат, призначений для їх визначення або позначення.
2. Який має систему координат або пов’язаний з нею.
3. У складних термінах: такий, що визначає положення, взаємне розташування або узгодженість дій, наприклад: координатна сітка, координатна площина, координатна вісь.
Процес визначення або встановлення координат (географічних, математичних тощо) для об’єкта, явища або точки в певній системі відліку.
Процес організації, узгодження та приведення різних елементів (наприклад, даних, процесів, дій) до єдиної системи координат або стандарту для забезпечення їх сумісності та системної взаємодії.
1. (У мовознавстві) Який виражає рівноправність, однаковість синтаксичних функцій об’єднаних елементів; сполучний. Координативний союз.
2. (У логіці) Такий, що вказує на логічну рівнозначність, однорідність зв’язаних понять. Координативний зв’язок.
3. (Загальне значення) Призначений для узгодження, координації дій різних суб’єктів або процесів; координаційний. Координативний орган, координативний комітет.