координаторний

1. (у лінгвістиці) Пов’язаний з координацією (сполученням однорідних членів речення або частин складного речення); що виражає відношення координації.

2. (у техніці, кібернетиці) Призначений для координації, узгодження дій різних частин системи; регулюючий.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |