координативний
[koordɪnɑtɪʋnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Лінгвістика) –
(У мовознавстві) Який виражає рівноправність, однаковість синтаксичних функцій об’єднаних елементів; сполучний. Координативний союз.
- (Логіка) –
(У логіці) Такий, що вказує на логічну рівнозначність, однорідність зв’язаних понять. Координативний зв’язок.
- (Менеджмент) –
(Загальне значення) Призначений для узгодження, координації дій різних суб’єктів або процесів; координаційний. Координативний орган, координативний комітет.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. координативний, р. координативного, д. координативному, з. координативного, о. координативним, м. координативнім