кооптування

[kooptuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Прийняття нових членів до складу певної організації, установи або колегіального органу (наприклад, академії, ради) шляхом додаткового обрання або включення без проведення загальних виборів, зазвичай з метою поповнення чи поповнення певними фахівцями.

  2. (Політика) –

    У політичному контексті — тактичний прийом, коли до складу органу влади або комісії включають представників опозиції або інших груп для їх нейтралізації, залучення на свій бік або створення видимості консенсусу.

  3. (Історія) –

    (Історичне, у Римській імперії) Практика додавання нових членів до сенату за рішенням імператора або цензора, що було способом контролю над цією установою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кооптування, р. кооптування, д. кооптуванню, з. кооптування, о. кооптуванням, м. кооптуванні, к. кооптування

Більше записів