1. Прийняття нових членів до складу певної організації, установи або колегіального органу (наприклад, академії, ради) шляхом додаткового обрання або включення без проведення загальних виборів, зазвичай з метою поповнення чи поповнення певними фахівцями.
2. У політичному контексті — тактичний прийом, коли до складу органу влади або комісії включають представників опозиції або інших груп для їх нейтралізації, залучення на свій бік або створення видимості консенсусу.
3. (Історичне, у Римській імперії) Практика додавання нових членів до сенату за рішенням імператора або цензора, що було способом контролю над цією установою.