Значення
- (Юриспруденція) –
Прийняття нових членів до складу певної організації, установи або колегіального органу (наприклад, академії, ради) шляхом додаткового обрання або включення без проведення загальних виборів, зазвичай з метою поповнення чи поповнення певними фахівцями.
- (Політика) –
У політичному контексті — тактичний прийом, коли до складу органу влади або комісії включають представників опозиції або інших груп для їх нейтралізації, залучення на свій бік або створення видимості консенсусу.
- (Історія) –
(Історичне, у Римській імперії) Практика додавання нових членів до сенату за рішенням імператора або цензора, що було способом контролю над цією установою.
Правопис та відмінювання
н. кооптування, р. кооптування, д. кооптуванню, з. кооптування, о. кооптуванням, м. кооптуванні, к. кооптування