координата

Одна з величин, що визначають положення точки на лінії, площині або в просторі відносно певної системи відліку (наприклад, прямокутні, полярні, сферичні координати).

Зазвичай у множині: координати — сукупність чисел, що визначають місце розташування, розміщення чого-небудь (наприклад, географічні координати на карті).

Перенісне значення: точні відомості про місцезнаходження когось або чогось, детальні орієнтири для пошуку.

Приклади вживання

Приклад 1:
Швидкість св і- тла в обох системах одна і та сама і дорі в- нює c. Тому, якщо за час t в системі K сиг- нал дійде до деякої точки A, пройшовши відстань tcx = , то в системі K′ координата світлового і м- пульсу в момент досягнення точки А tcx ′=′ . ( )ttcxx −′=−′ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
294 Оскільки електрони мають хвильові властивості, то при розмірах щілини, які Фізика атомів і молекул 282 співмірні з довжиною хвиль де Бройля для електрона, при їх проходженні через щіл и- ну відбувається дифракція, яка спостеріг а- ється на екрані E. До проходження через щілину еле к- трони рухалися вздовж осі OY, тому скл а- дові і мпульсу 0Px = так, що 0Px =∆ , а координата x точки є цілком невизнач е- ною. В момент пр оходження електронів через щілину їх положення в напрямку осі ОX визначається з точністю до ширин и щілини, тобто з точністю x∆ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Друга координата — годинний кут t — безперервно зростає, бо її відлік ведуть від моменту верхньої кульмінації світила в конкретному пункті Землі. Таким чином , координата t у першій екваторіальній системі , як і горизонтальні координати А і h світила, мают ь с воє пе вне зн аче ння тільки для де я кого моме нту часу.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”

Частина мови: іменник (однина) |