Властивість або стан, коли щось не має опори, не спирається на зовнішні підпори або опорні точки; відсутність опори.

У технічному контексті — характеристика методу випікання хлібобулочних виробів, при якому тісто не вимагає тривалого вистоювання на опару (бродіння з використанням рідкої закваски) і готується прискореним способом.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (рідко, заст.) Стан або властивість того, що не має очей; сліпота (у прямому або переносному значенні).

1. (у космогонічних міфах) Первісний хаос, праоснова світу, що існувала до створення Всесвіту; космічна безодня.

2. (у поетичній мові) Безмежна, неосяжна глибина або простір (часто моря, неба, пітьми).

3. (переносно) Щось незбагчене, невичерпне або жахливе за своєю суттю (наприклад, відчаю, самотності, гріха).

1. Дуже глибоке місце, прірва, глибінь; безмежна, невимірна глибина.

2. Переносно: щось неосяжне, безмежне, надзвичайно велике за кількістю або інтенсивністю (наприклад, почуттів, знань, горя).

3. У релігійно-міфологічному контексті — пекло, підземний світ, царство мертвих; символічне місце перебування злих духів або хаосу.

Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.

Властивість за значенням прикметника “безоглядний”; повна відсутність обережності, обачності, розсудливості; нестриманість, незважання на наслідки.

Властивість за значенням прикметника “безобіговий”; стан, коли щось не рухається, не функціонує, перебуває у стані спокою або простою.

У техніці, економіці: стан машини, механізму, транспортного засобу або іншого устаткування, коли вони не виконують своєї основної роботи, не здійснюють корисних операцій або перебувають у вимушеному простої.

1. Властивість за значенням прикметника “безоброчний”; відсутність оброку, феодального податку, що сплачувався продуктами або грішми.

2. Стан або положення, за якого не потрібно сплачувати оброк; звільнення від такої повинності.

1. Властивість або стан того, що є безоборонним; нездатність чи неможливість захищатися, чинити опір, протидіяти нападу чи загрозі.

2. Відсутність захисних споруд, укріплень або військових сил для захисту території, держави тощо; незахищеність.

1. Філософський термін, що позначає відсутність об’єкта, спрямованості на щось конкретне; стан свідомості, вільний від прив’язаності до матеріальних чи ідеальних предметів.

2. У психології — стан, коли переживання, емоції чи думки людини не мають чіткого зовнішнього джерела чи конкретного об’єкта, на який вони спрямовані.