1. Властивість за значенням прикметника “вищирений”; стан, коли щось випинається, виступає назовні, випнуте.
2. Міра або ступінь випинання, опуклості чогось; опуклість, випуклість.
Словник Української Мови
1. Властивість за значенням прикметника “вищирений”; стан, коли щось випинається, виступає назовні, випнуте.
2. Міра або ступінь випинання, опуклості чогось; опуклість, випуклість.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (рідко) Власна назва річки в Україні, правої притоки Лімниці, що протікає в межах Калуського району Івано-Франківської області.
Втрачати свіжість, енергію, життєву силу; в’янути, слабшати.
Втрачати яскравість, інтенсивність (про колір, почуття тощо); блякнути.
Припиняти горіння, переставати світитися (про вогні, світло).
Електролампа — електрична лампа, пристрій для штучного освітлення, у якому електрична енергія перетворюється на світлову внаслідок нагрівання струмом тугоплавкого провідника (розжарювальна лампа) або електричного розряду в газах, парах металів (газорозрядна лампа).
1. Дія за значенням дієслова “вищипувати” — видалення чогось шляхом захоплення та виривання щипцями, пальцями або спеціальним інструментом (наприклад, вищипування бров, волосся, пір’я).
2. У ботаніці — агротехнічний прийом, що полягає у видаленні пазушних бруньок (пагінців) або зайвих квіток на рослинах для спрямування поживних речовин до головних органів та підвищення врожайності (наприклад, вищипування пасинків у томатів).
3. У музичній практиці — спосіб звуковидобування на струнних щипкових інструментах (наприклад, гітарі, бандурі), коли струну відтягують і відпускають пальцем, здебільшого вгору.
1. Діалектне позначення для високої, звуженої ділянки поля, пасовиська або лісу, що видовженою смугою вдається в чужу територію; клин, виступ.
2. У техніці та ремеслах — невелика виступаюча частина, виступ або виїмка на деталі, призначені для з’єднання з іншою деталлю; шип, паз, зуб.
3. У ботаніці — застаріла назва пагона, пагінця, молодого паростка, який вищипують для розмноження рослини або формування крони.
1. Переставати горіти, світитися; втрачати полум’я, світло або силу вогню.
2. Перен. Поступово слабшати, зникати, втрачати інтенсивність (про почуття, явища, звуки тощо).
3. Розм. Про людину: втрачати сили, енергію, життєву активність; занепадати духом.
4. Тех. Припиняти роботу, переставати функціонувати (про двигун, механізм).
Електролазер — технічна система, що поєднує джерело високої напруги (електрошокер) та потужний лазер для іонізації повітря та створення спрямованого каналу електричного розряду на відстань.
1. Власна назва (топонім) — історична назва місцевості на території сучасного міста Києва, що існувала до середини ХХ століття; розташовувалася в районі нинішньої площі Перемоги та початку Берестейського проспекту.
2. Застаріла назва процесу або дії, пов’язаної з верблюдами (наприклад, розведення, утримання або використання), що вживалася в історичних текстах або в певних діалектах.
1. Властивість або стан того, що є вищербленим; наявність вищербин, нерівностей, заглиблень на поверхні чогось.
2. (Перен.) Недосконалість, неповнота, пошкодженість чогось (наприклад, процесу, явища, образу), що порушує цілісність або гармонію.