Словник Української Мови
ендохітон — у біології та екології: вид організмів (тварин або рослин), що походить із даної місцевості та є унікальним для неї, тобто більше ніде в світі природно не зустрічається; автохтон, абориген.
ендохітон — у лінгвістиці: мовна одиниця (слово, вираз), що виникла і вживається в межах певної мовної спільноти або території, не будучи запозиченою з інших мов.
1. Технічний термін, що позначає деталь, елемент або частину механізму, конструкції чи виробу, яка може відсуватися, відхилятися або складатися (наприклад: відкид верстата, відкид крісла, відкид на капоті автомобіля).
2. У розмовній мові — різка відмова, відхилення чогось (пропозиції, ідеї, звинувачення).
3. У спеціалізованих контекстах (наприклад, у військовій справі, поліграфії) — може означати відведену частину, відступ, резерв або бракований примірник.
1. Одиниця спадкової інформації, структурний і функціональний елемент спадковості, що являє собою ділянку молекули ДНК (у вірусах — іноді РНК) і містить інформацію про будову однієї білкової молекули або функціональної РНК, визначаючи тим самим формування окремої ознаки організму або бере участь у регуляції цього процесу.
2. У переносному значенні — походження, основа, першопричина явища або властивості.
1. Процес дозрівання, набуття кислуватості та характерного смаку хлібного тіста або інших продуктів харчування (наприклад, капусти, огірків) внаслідок діяльності бактерій молочнокислого чи спиртового бродіння.
2. У технології виробництва хліба — заключний етап бродіння тіста, що відбувається вже після його формування, безпосередньо перед випіканням; відстоювання.
Ендохромоцентр — спеціалізована науково-дослідна установа або лабораторія, що займається вивченням внутрішньоклітинних пігментів (ендохромів), їх структури, функцій та впливу на життєдіяльність організмів.
1. Дія за значенням дієслова “відкашлювати” — звільнення дихальних шляхів від накопиченого секрету або сторонніх часток шляхом посиленого видиху після глибокого вдиху; кашель з метою очищення горла або бронхів.
2. (мед.) Активна фаза кашлевого акту, що забезпечує виведення мокротиння (хворобливого секрету) з органів дихання; продуктивний кашель.
1. Дія за значенням дієслова “відкачувати”; видалення рідини, газу або сипкого матеріалу з резервуара, свердловини, шахти тощо за допомогою спеціальних пристроїв (насосів, помп).
2. Мед. Розмовне. Інтенсивне лікувальне введення великої кількості лікарських розчинів або кровозамінників з метою детоксикації, відновлення об’єму крові та боротьби з шоком (наприклад, при отруєннях, тяжких інфекціях).
3. Розмовне, переносне. Активні, часто енерговитратні дії, спрямовані на виправлення скрутного становища, подолання серйозних негативних наслідків у будь-якій справі.
1. (у хімії) Пов’язаний з кров’ю, що стосується крові; кров’яний.
2. (у медицині) Пов’язаний зі складом або властивостями крові; кров’яний.
1. (біол.) Який живе всередині рослинних тканин, не завдаючи їм шкоди (про мікроорганізми, гриби тощо).
2. (біол.) Пов’язаний з ендофітами або властивий їм.
1. Дія за значенням дієслова “відкачувати”; процес видалення рідини, газу або сипкого матеріалу з резервуара, свердловини, порожнини тощо за допомогою спеціальних технічних засобів (насосів, помп).
2. Медична процедура видалення патологічного вмісту (наприклад, рідини, гною, крові) з порожнин тіла або ран за допомогою аспіратора або шприца.
3. Переносно — активні дії, спрямовані на виправлення скрутного становища, подолання серйозних негативних наслідків у якійсь справі або системі (наприклад, фінансової кризи).