Словник Української Мови
1. Жінка, що належить до племені, яке живе на примітивному щаблі розвитку, поза межами цивілізації; жінка-представниця дикарського племені.
2. Рослина, що росте в дикому стані, на відміну від культурних, окультурених форм.
3. Переносно: про жінку або дівчину з дикуватою, невихованою, нечемною поведінкою.
Кавунка — рідкісне діалектне позначення жіночої особи, яка продає кавуни або торгує ними.
Кавунка — розмовна назва жінки або дівчини, яка дуже любить їсти кавуни.
Кавунка — у народній творчості або неформальному мовленні може вживатися як образне, ласкаве прізвисько для дівчинки або жінки, часто з натяком на повноту або соковитість, за аналогією з кавуном.
1. Велике поле, де вирощують кавуни; баштанова ділянка з кавунами.
2. Місце, де продають або де зберігають велику кількість кавунів.
3. Розм. Про дуже великий, гігантський кавун.
1. Рослина, що виросла з насінини, яке потрапило в ґрунт без участі людини, а також рослина, яка одичала після культивування.
2. Переносно: про людину, яка виховувалася в ізоляції від суспільства або поза цивілізаційними умовами.
3. У ботанічній номенклатурі: вид, рід або інша таксономічна одиниця дикорослих рослин, що є предком культурних сортів.
Кавуниця — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
Кавуниця — власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
1. Представник народу, що перебуває на примітивному ступені розвитку, часто стосовно корінних жителів віддалених регіонів, які не знайомі з європейською цивілізацією (застарілий, часто вживається з негативним відтінком).
2. Людина, яка живе відокремлено від суспільства, у дикій місцевості, або веде примітивний, некультурний спосіб життя.
3. Переносно: про неввічливу, невиховану, грубу людину.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “кавун”: невеликий кавун або кавун, до якого звертаються з ласкою.
2. Рідкісна власна назва населеного пункту ато топоніма (наприклад, Кавунець — назва села в Україні).
3. Переносно: про щось кругле або соковите, що нагадує за формою чи зовнішнім виглядом маленький кавун.
1. Органічна сполука, похідне кумарину, що використовується в медицині як антикоагулянт непрямої дії для профілактики та лікування тромбозів.
2. Природна речовина, яку вперше виділили із зіпсованого конюшинного сіна (дикого донника), що спричиняла крововиливи у тварин; синтетичний аналог став основою для створення лікарських антикоагулянтів.
1. Великий соковитий плод рослини з родини гарбузових, що має тверду зелену корку та червону (рідше жовту) солодку м’якоть з численними насінинами; баштанна культура, що дає такі плоди (Citrullus lanatus).
2. Рослина з родини гарбузових з повзучими стеблами та розсіченим листям, що культивується для отримання таких плодів.
Дикумарин — природна органічна сполука, похідна кумарину, що міститься в рослинах (наприклад, у солодкому конюшині) і має потужну антикоагулянтну дію; застосовується в медицині як лікарський засіб для зниження згортання крові та профілактики тромбозів.
Дикумарин — технічна назва 3,3′-метилен-біс(4-оксикумарину), хімічної речовини, що є основою низки лікарських препаратів-антикоагулянтів непрямої дії.