дикунка

[dɪkunkɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Жінка, що належить до племені, яке живе на примітивному щаблі розвитку, поза межами цивілізації; жінка-представниця дикарського племені.

  2. (Ботаніка) –

    Рослина, що росте в дикому стані, на відміну від культурних, окультурених форм.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно: про жінку або дівчину з дикуватою, невихованою, нечемною поведінкою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дикунка, р. дикунки, д. дикунці, з. дикунку, о. дикункою, м. дикунці, к. дикунко

Більше записів