дикунець

[dɪkunɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рослина, що виросла з насінини, яке потрапило в ґрунт без участі людини, а також рослина, яка одичала після культивування.

  2. (Соціологія) –

    Переносно: про людину, яка виховувалася в ізоляції від суспільства або поза цивілізаційними умовами.

  3. (Ботаніка) –

    У ботанічній номенклатурі: вид, рід або інша таксономічна одиниця дикорослих рослин, що є предком культурних сортів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дикунець, р. дикунця, д. дикунцеві, з. дикунця, о. дикунцем, м. дикунцеві, к. дикунцю

Більше записів